4 стовпи російського впливу в Молдові: огляд від Molfar Intelligence Institute

Стовп №1. Медійний

Російський вплив просочується через медіа. Це стосується не лише України, для котрої російські медіа — ще один тип зброї окупантів. Усюди, куди на стелажі кіосків потрапляє російська газета, на пульті від телевізора можна натиснути на телеканали, а в соцмережах алгоритми підкинуть тобі трендове відео російського блогера — усе це необроблена рана, через яку просочується російський вплив. Уникнути повністю цього, схоже, неможливо, бо якщо навіть не завозити російські газети, то обмежити доступ громадян до онлайн-ресурсів значно важче — а це створює виклик для моніторингу та регуляції, водночас посилює вплив неформальних каналів поширення інформації, пропаганди зокрема.

З лютого 2022 року молдовський уряд через СІБ (Служба інформаційної безпеки) почав відбирати ліцензії на діяльність у російських медіа. Деякі медіа дублювали заблоковані версії після чого продовжили роботу. Разом із тим чинна Президентка Молдови Мая Санду підписала закон, який забороняє ретрансляцію новинних та аналітичних програм, а також військових фільмів із Росії, а такі телеканали штрафують. У жовтні 2023 року заблокували 22 російські новинні сайти на домені .ru і 31 російські медіа, які поширювали пропаганду. У вересні 2024 року заблокували ще 5 сайтів та 1 телеканал, пов’язані з окупованим Кримом. У жовтні МЗС Молдови відмовило в акредитації кореспондентові “РІА Новини” для висвітлення виборів президента. В листопаді 2024 року заблокували МІА “Росія сьогодні” та АНО “ТВ-Новини”.

Інший бік — олігархічний вплив на медіа. Більшість телеканалів Молдови часто не дотримуються мінімальних норм розміщення програм румунською мовою, за що комісія з радіо і телемовлення їх штрафує. Медіа в Молдові частково контролюють кілька олігархічних груп та політиків. Чимало телеканалів і сайтів мають зв’язки з владними чи опозиційними політиками, що впливає на редакційну чи контентну політику — упередженість, пропаганда або навіть дискримінація щодо політичних опонентів.

Вплив на деякі медіа в Молдові

Хто? Ілан Шор та пов’язані особи
Медіа: Moldova24 TV, TV6, Orizont TV, Accent TV, Primul în Moldova, gagauznews.md, Cinema 1, 7 TV, Молдавские ведомости, KP Moldova.

Деталі та коментарі:

• під санкціями, відкликана більшість ліцензій;
• активні через онлайн-сервіси;
• підтримка проросійської риторики;
• звинувачення у фінансуванні з тіньових джерел;
• участь у політичних кампаніях;
• тісні контакти з регіонами Гагаузія і Придністров’я.

Хто? Володимир Плахотнюк
Медіа: One TV, Mega TV, Canal 5, Canal 2, Canal 3, Prime TV, Publika TV, ITV Moldova, today.md, livenews.md.

Деталі та коментарі:

• більшість каналів закриті або під санкціями;
•  власник 2019–2025 перебував у міжнародному розшуку;
• пов’язують з олігархічними схемами;
• контент зазвичай проросійський або опозиційний до поточної влади.

Хто? Корнеліу Фуркуліце (ПСРМ)
Медіа: Exclusiv TV, NTV Moldova, RTR Moldova, Argumenty i Fakty, KP Moldova.
Деталі та коментарі:

• найчастіше дотримуються традицій прокремлівської лінії;
• отримували штрафи за порушення;
• активно друкують газету і ведуть Telegram-канали.

У власності членів ПСРМ є такі медіа, як actualitati.md, Noi.md.

Хто? Ірина Влах (ПП “Серце Молдови”)
Медіа: Gagauzinfo.md, gagauzia24.info, Radio Sud, vfokuse.md, Teleradio-Găgăuzia (GRT).

Деталі та коментарі:

• локальні проросійські медіа у Гагаузії;
• поширення антиєвропейських наративів;
•  конфлікти з Радою безпеки; блокування сайтів і радіостанцій.

Хто? Російська держава (через підконтрольні структури)
Медіа: Sputnik Moldova, Блокнот Молдова, Портал православних журналістів Молдови “Традиція”, ortodoxinfo.ro

Деталі та коментарі:

• під санкціями, працюють через дзеркала і соцмережі;
• активно поширюють російську пропаганду;
•  заблоковані у Молдові та за її межами;
• мають підтримку у частині населення.

Телебачення Молдови.

До 2022 року домінувала російська мова, функціонували до 60 телеканалів, а в 2024 році — транслювались 41 телеканал.

В грудні 2022 року Комісія з надзвичайних ситуацій (КНС) у Молдові закрила 6 телеканалів (Primul in Moldova, RTR-Moldova, NTV-Moldova, Accent TV, TV6 та Orhei TV), звинувативши їх у розповсюдженні неправдивої інформації про події у Молдові та про війну в Україні.

У жовтні 2023 року СІБ заблокувала (1, 2) сайти російських каналів (Россия 1, Россия 24, Первый канал, НТВ, ТВЦ, Звезда, Мир, Россия сегодня, РЕН ТВ, Вести, РТР-Планета, Царьград, Пятый канал, Спас, 360°). Хоч канали заблокували, вони і досі публікують контент на YouTube і в соцмережах. У жовні 2023 року в телеканалу Familia забрали ліцензію на мовлення, у серпні 2024 — в телеканалу Mega TV, який просував проросійського політика Ілана Шора. Обидва телеканали належали компанії Real Radio SRL, яку пов’язують із молдовським олігархом Володимиром Плахотнюком.

Медіа Молдови.

У лютому 2022 року СІБ закрили бюро медіа Sputnik в Молдові через розпалювання ненависті під час вторгнення Росії в Україну, але станом на серпень 2025 року їхній сайт досі активний. Проросійські канали та сайти активно використовують російську мову й почасти просувають проросійські, антиєвропейські та антиукраїнські наративи (Gagauzinfo.md, Stiri.md, “Блокнот Молдова“, Sputnik Moldova). Попри блокування самих сайтів, їхні соцмережі продовжують працювати, а із заблокованих сайтів роблять “дзеркала” або ж переносять на російські домени.

Газети Молдови.

Станом на липень 2025 року у Молдові функціонують російські видання друкованих газет — як мінімум 115  видань (1, 2), котрі напряму можна замовити у молдовського державного провайдера поштових послуг — Poșta Moldovei. У жовтні 2023 року СІБ заблокувала кілька вебсайтів друкованих газет, але самі газети продовжуються друкуватись та розповсюджуватись в Молдові, адже газети можуть бути заборонені тільки судовим рішенням або на підставі правових критеріїв, встановлених Європейським судом з прав людини. Ліцензії для друку та розповсюдження газет не потрібні. Тобто, якщо якусь газету сьогодні закриють, то за кілька днів вона буде все одно видаватиметься — просто іншою юрособою.

Досі існують друковані газети молдовських філій російських видань (наприклад, частково заблокована газета “Комсомольская Правда Молдова” (KP Moldova) або інші). Дослідження Independent Journalism Center на основі опитування (1045 респондентів) у червні 2025 року фіксує, що KP Moldova входить у ТОП‑5 найупізнаваніших брендів друкованих газет за знанням аудиторії поруч із Ziarul de Gardă (незалежна газета журналістів-розслідувачів), Makler (майданчик з оголошеннями),  Argumenty i Fakty (російське медіа, основний вебсайт якого заблокований), Moldova Suverană (офіційна газета уряду Молдови).

Радіо Молдови.

Якщо щодо проросійських газет, телеканалів чи сайтів уряд Молдови впроваджував санкції та обмеження, то ситуація із радіо — складніша. На будь-які проросійські радіостанції, які транслюються в Молдові, санкції відсутні. У топ-5 найбільш прослуховуваних радіостанцій у Молдові за квітень 2025 року увійшли: Radio Moldova (державне публічне радіо) — 24,6%, HIT FM — 14,1%, Radio Plai — 12,6%, Radio Noroc — 12%. Радіостанція HIT FM транслювали контент з забороненого Radio Sputnik. Ліцензія на трансляцію належить Radio Top SRL, де партнерами, що керують, є Dan Lozovan (Дан Лозован) та Tatiana Gumeni (Татяна Гумені). Також сім’ї Лозован належать Radio Relax, Radio Roks. Самого Лозована пов’язують з впливовими медіаособами, яких раніше асоціювали з олігархом Плахотнюком (1, 2, 3). На жовтень 2024 року HIT FM був найпопулярнішим радіо серед опитаних.

Згідно із дослідженням від молдовської ГС WatchDog, у 2023 році 27,5% опитуваних молдаван висловили довіру до російських або російськомовних ЗМІ, у 2021 році частка таких опитуваних складала 42,9%.

Аналітики Molfar Intelligence Institute зібрали проросійські радіо, телеканали, медіа та проаналізували їхніх власників, кількість переглядів сайту та підписники в основних соцмережах. Кількість переглядів вказано за 3 місяці (травень-липень 2025 року) згідно з Similarweb.

Телеграм-канали Молдови.

Майже всі канали зорієнтовані на інформаційний контент з переважно політичним забарвленням або релігійною тематикою.

Значна частина з 41 TG-каналів належить двом великим мережам, які позначені як “Мережа1” і “Мережа2” — належать до РФ. Вони домінують за кількістю каналів і охопленням авдиторії.

• Мережа 1. Це група каналів, які робили кроспостинг матеріалів один одного та, ймовірно, були створені однією проросійською мережею для дестабілізації ситуації, в яку входять російські медіа: Sputnik Молдова, KP.MD, Блокнот Молдова, Аргументы и факты в Молдове. Ймовірно, Мережа 1 належить до російської держави. Входить 8 каналів, загалом авдиторія налічу 56.70 тисяч підписників (станом на серпень 2025 року).
• Мережа 2. Це група каналів, які робили кроспостинг матеріалів декількох каналів, таких як Sputnik Молдова, KP.MD, Блокнот Молдова. Ймовірно, Мережа2 теж належить до Росії. З каналами цієї мережі працюють такі популярні канали, як “Молдавский Крот”, “Insider Moldova”, “Бельцы 24”, “Молдавия сегодня”, “Salut Moldova” тощо. В мережу входить 17 каналів, підписників сумарно — 34.66 тис. (станом на серпень 2025 року).
• Ілан Шор. Деякі канали пов’язані з конкретними політичними фігурами, наприклад, “Stop EU Moldova” афілійований з Іланом Шором, який є відомим проросійським політиком та олігархом.
  РПЦ. Окрему групу складають канали, пов’язані з російською православною церквою (РПЦ), наприклад, “Mitropolia Moldovei” та регіональні єпархіальні канали. В мережу входить 8 каналів, авдиторія — 9.89 тис. підписників (станом на серпень 2025 року).

В травні 2025 року група зі 100 людей (переважно священнослужителі) їздила на навчання в Анталію (Туреччина). Журналісти дізнались про те, що священники повинні вести TG-канали й будуть змушені сплачувати штрафи за невиконання кількості підписників: у священників із менш ніж 100 підписками на каналі, заберуть фінансування; зі 100–200 передплатниками — виплатять лише 50% суми.

Переважна більшість каналів перебувають у робочому стані, лише один канал “Гагаузская Республика” вказаний як заблокований, але при цьому він продовжує працювати. Канали характеризуються різними масштабами аудиторії: найпопулярніші мають понад 30k підписників (наприклад, “Молдавский Крот” – 32 тис.), потім більшість каналів мають від 2–10 тис. підписників, а релігійні канали РПЦ мають аудиторію в сотні підписників, максимум до 1 тис.

У жовтні 2024 року було заблоковано канали Ілана Шора, Євгенії Гуцул, депутатів Маріни Таубер, Васілія Болі, Алєксандра Нестеровского, Vitneanski Iurii, ГО “Євразія”, акаунт політблоку „Побєда“, рух Youth Victory, Gagauzinfo.MD, Гагаузская Республика, Молдова 24, Just the Facts, NextGenerationMoldova. Усього було заблоковано 15 каналів та 95 чат-ботів.

Журналісти та медійні особи. Деякі журналісти та політичні діячі займають чи займали політичні посади або балотувалися на виборах. А це може свідчити, що ролі медіа та політики — змішуються.

Про що говорять проросійські блогери й журналісти, політологи й політики?

• антизахідна риторика: пропаганда теорій змови, критика НАТО, звинувачення у “румунізації”, дискредитація уряду Маї Санду;
• пропаганда проросійських політичних рухів і лідерів: просування позицій ПСРМ, Ілана Шора, інші проросійські платформи;
• маніпуляції з фактами про конфлікт в Україні: виправдання дій Росії, формування негативного іміджу України;
• релігійна та культурна тематика: дехто поширює консервативні, традиційні цінності в російсько-православному ключі;
• дезінформація про внутрішню політику та протести: підрив легітимності уряду, конспірологічні сюжети.

За сумарною кількістю підписників найбільшою є активність у Facebook з сумарною кількістю підписників 453,8 тисяч.

• Facebook: Наталія Морарь — 85 тис., Дмитро Буймистру — 79 тис., В’ячеслав Валько — 67 тис.;
• YouTube: Дмитро Буймистру — 86.6 тис., Наталія Морарь – 66 тис., Сергій Банар — 48.6 тис.;
• TikTok: Дина Карпински — 92.9 тис., Наталія Морарь — 40.6 тис., Сергій Банар — 31.9 тис.;.
• Telegram: Сергій Банар — 14.2 тис., Богдан Цирдя — 9.9 тис., Дмитро Буймистру — 9.5 тис.

Декотрі лідери думок мають по два акаунти в одній соцмережі, ймовірно, на випадок блокування одного з акаунтів.Також відомі випадки, коли були заблоковані сторінки в TikTok (В’ячеслав Валіко, Тудор Шоилица, Татьяна Костаки). Після публікації статті інформаційного ресурсу stopfals.md, спрямованого на боротьбу з фейками, про брехню щодо залучення Молдови у війні в Україні від Тудора Шоилица, його 2 акаунти в TikTok були видалені.

Як бачимо, Росія всіляко намагається просочитися в інфопростір Молдови, використовуючи усі можливі для цього ресурси, майданчики та обличчя. Чинний уряд поступово працює над викоріненням російської пропаганди, але створення “дзеркал” закритих проросійських сайтів, переплетення сітки мовлень на телеканалах, журналісти з політичними амбіціями та політики із медійним впливом, відсутність санкцій радіокомпаніям та можливість друкувати й розповсюджувати газети без ліцензій — все це ще грає на руку російському впливу в інфополі Молдови.

Стовп №2. Релігійний

Ще однією підпорою російського впливу в Молдові є релігія, а точніше — російська православна церква.

Читайте також:
Агенти кремля в рясах: як митрополит Онуфрій та інші священнослужителі УПЦ МП повʼязані з росією?

Згідно з переписом населення за 2024 рік, 95% опитаних молдован назвали себе парафіянами православної церкви, баптисти — 1,1%, свідки Єгови — 0,7%, п’ятдесятники — 0,5%, адвентисти — 0,3%.

У Молдові наразі функціонує Кишинівсько-Молдовська метрополія (у складі Православної церкви Молдови (РПЦ)). 86% населення — її парафіяни. Також є Бесарабська метрополія (відтворена у 1992 році), яка належить Румунській Церкві, і парафіянами цієї метрополії є 11% населення.

Щонайменше 19 парафій (за іншими даними, 40, або 60, або 100), добровільно перейшли до Бесарабської метрополії, станом на 2025 рік. Але попри це Кишинівсько-Молдовська метрополія керує майном церков та їхніми будівлями, і може через суд або добровільно повернути їх собі в управління. Власником будівель є держава.

Склад Кишинівсько-Молдовської метрополії (РПЦ)

Кишинівська єпархія.

Митрополит Владімір / Кантарян Николай Васильевич.

Митрополит Владімір отримує “орден дружби” від Владіміра Путіна, 2019 рік. Фото: kremlin.ru

Народився у Чернівецькій області, має російське громадянство, а також російський дипломатичний паспорт (паспорт (ru) 4515 297729, СНІОР 19261162263, ІПН (ru) 772175011201). Вже будучи митрополитом Молдови, наказом Міністерства оборони Республіки Молдова № 098 від 28.08.1998 року, він отримав військове звання “полковник”.

У травні 2019 року особисто отримав нагороду “орден дружби” від Путіна “За великий внесок у збереження російської культурної та духовної спадщини в Республіці Молдова, плідну діяльність зі зміцнення російсько-молдовської співпраці”.

З 2015 по 2021 рік, згідно з розпорядженням патріарха Кіріла, Владімір був настоятелем храму Введення у храм Пресвятої Богородиці у Барашах міста Москви, при якому відкрито представництво Кишинівсько-Молдовської митрополії, а у 2021 році став настоятелем іншого храму в Москві з представництвом єпархії — храм Живоначальної Трійці у Конькові.

У жовтні 2022 року Кантарян був нагороджений російським патріархом Кірілом “орденом Святого Серафима Саровського” (I ступеня). У грудні 2024 року, ймовірно, їздив до Росії на засідання синоду церкви. Також має 2 українські ІПН, ймовірно, також має й українське громадянство.

У липні 2025 року Митрополит Владімір благословив блогера Діму Вайта (Dima White) та сказав, що стежить за активністю в соцмережах. Діма Вайт має кримінальну підозру у виготовлені та розповсюджені дитячої порнографії. У коментарі медіа Владімір вказав, що приймає всіх людей у своїй митрополичій резиденції в Кишиневі, а коли його хтось відвідує, “він не перевіряє його судимість”.

Кагульско-Комратська єпархія.

Архієпископ Анатолій / Ботнар Георгій Фоміч (Ботнарь Георгий Фомич).

Народився у Молдові, навчався в Одеській духовній семінарії. У 2018 році Анатолій нагородив медалями депутатів Народних Зборів Гагаузії, автономного округу Гагаузії, до свята з 20-річчя утворення єпархії. На святі були присутні, зокрема, Ігор Додон, тодішній президент Молдови, та Фаріт Махаметшин, посол Росії.

Архієпископ Анатолій вимагав у 2018 році надати йому румунське громадянство, бо, за його словами, він — нащадок румуна в другому поколінні (1, 2). А вже у 2019 році отримав від патріарха Кіріла релігійну нагороду ордена святого благовірного князя Данила Московського ІІІ ступеня в Храмі Христа Спасителя у Москві. А потім за два роки — сан архієпископа.

У 2023 році отримав персональне привітання та подарунок “орден благовірного князя Данила Московського” (ІІ ступеня) від патріарха Кіріла до 25 років служби від “хітронії” (посвячення). У жовтні 2024 року Анатолій, єпископ Бельцький і Фелештський Марчел, єпископ Чадир-Лунгський Ніколає Рошка, були організаторами та членами ходьби “марш миру” у 150 осіб, які агітували за проросійських кандидатів від Ілана Шора: Вікторії Фуртуне, Васіле Тарлева, Володимира Вороніна.

В травні 2025 року помічник Анатолія нагородив медаллю Георгія Побідоносця Васіле Тарлев, лідер громадського руху “Друзі Росії в Молдові” та експрем’єр міністр (2001–2008), а також кандидат в президенти у 2024 році й кандидат на парламентських виборах від ПП “Майбутнє Молдови” (Politic Partidul “Pentru Viitorul Moldovei”).

Унгенско-Ніспоренська єпархія.

Арієпископ Петр / Мустяце Валерій Іванович (Мустяцэ Валерий Иванович).

Народився у Молдові. У 1992 році закінчив Одеську духовну семінарію, а у 1998 — Київську Духовну академію.

Згідно зі статтею, Петр був спеціально назначений спочатку архімандритом, а потім єпископом попри його “гріхи”, через бажання минулого патріарха Олексія ІІ, завербованого КДБ у 1950х, мати вплив на митрополита Владіміра.

Петр, як і Ахієпископ Анатолій, є в переліку людей, які подавали запит на поновлення румунського громадянства від 2018 року, мовляв, (1, 2), Петр — нащадок румуна, тому може вимагати надання румунського громадянства.

Бельцько-Фалештська єпархія.

Архієпископ Марчел (Маркелл) / Marchel Mihăescu.

Народився у Молдові. У 2019 році отримав ордена святителя Інокентія, митрополита Московського та Коломенського, ІІ ступеня, з нагоди 60-річчя від патріарха Кіріла в московському Успенському соборі Свято-Троїцької Сергієвої лаври. 16 травня 2021 року за “старанне служіння Церкви”, за богослужінням у московському Храмі Христа Спасителя, патріархом Московським і всієї Русі Кірілом єпископ Маркелл зведений у сан архієпископа.

В липні 2024 року їздив до Москви на конференцію: “У Молдові чи в Румунії: чи залишиться Молдова на карті у 2025 році?”. Серед присутніх на конференції також були гості з Придністровського регіону, депутат-соціаліст Богдан Цирдя, олігарх-втікач Ілан Шор, а також депутати держдуми Росії та сенатори.

У вересні 2024 року агітував за проросійську кандидатку експрокурорки Вікторії Фуртуне від партії “Велика Молдова”. Коли єпископа не випустили з Молдови летіти за кордон, Фортуне заявила, що буде з цим боротись та спілкувались з ним особисто. Маркел був оштрафований за агітацію разом з іншими священниками, які були присутні на зустрічі.

Згідно зі статтями від Бесарабської митрополії (1, 2), Маркелл має румунське громадянство, як і митрополит Владімір. В переліку людей, які подавали запит на поновлення румунського громадянства від 2018 року, вказано (1, 2), що Маркелл — син румуна. А в румунській версії Вікіпедії зазначено, що він має і російське громадянство, але не було знайдено додаткових підтверджень. Є клієнтом російського сервісу “Гемотест”, де залишив в анкеті свій молдавський паспорт та російську адресу проживання: Москва, 2 Троїцький пер. 2, будівля 6.

Єдинецько-Бричанська єпархія.

Архієпископ Нікодім / Nicodim (Vulpe) / Вулпе Иоанн (Ион) Васильевич.

Народився в Молдові. У 2014 році вийшло розслідування RISE Moldova, де вказували, що юрособа з перевозення бензину Î.M. „Capadocia” була зареєстрована за адресою церкви, котрою керував Нікодім до 2010 року. В цьому ж місті Нікодим був власником нерухомості, а також володів нерухомістю через договори дарування або довічного утримання через своїх родичів або парафіян. На 2014 рік йому належав двоповерховий багатоквартирний будинок з мансардою площею 270 кв. м. розташований у центрі Оргея, поблизу кафедрального собору Святого Ірха Миколая. На його ім’я в комуні Чиперчені Оргея зареєстровано три сільськогосподарські угіддя, а в Кишиневі — квартира, яку він придбав наприкінці 2013. Ще однією компанією, Salubrusana SRL, юрособа єпархії володіє 25%, а секретар єпархії — адміністратор юрособи, ще 75% належать проросійському бізнесмену Віктору Копіймульцу, якого підозрювали у вбивстві у 1999 році колишнього прокурора та директора Oferta Plus SRL, Васіле Лаптякру. На 2014 рік Salubrusana володіла 34 туристичними будівлями та земельною ділянкою площею 5,5 га у лісі Дінгень Окницького району, яку вона придбала у 2009 році.

Нікодім, як і його колеги, у 2018 році подавали запит через звʼязки з румунським корінням (1, 2).

В травні 2021 року за “старанне служіння Церкві” в московському Храмі Христа Спасителя патріарх Кіріл надав Нікодіму сан архієпископа.

Згідно зі статтею, Нікодім декілько разів подавав до розгляду на нагороду за постійну підтримку церкви Міхаіла Айзіна (1955-11.10.2020), котрого в медіа називають кримінальним авторитетом з позивним “Китаєць” та власником мережі супермаркетів Fidesco.

В січні 2025 помічник Вулпе вітався з Васіле Тарлев, лідером громадського руху “Друзі Росії в Молдові”. За декілька днів Тарлев був нагороджений Нікодимом орденом Василя Великого за підтримку церкви.

Сорокська-Дрокієвська єпархія

Архієпископ Іоанн / Ioan (Ion) Victorovici Moșneguțu / Мошнегуцу Иоанн (Ион) Викторович.

Народився у Молдові. У червні 2011 року закінчив дворічний курс підвищення кваліфікації у Загальноцерковній аспірантурі та докторантурі в Москві. В березні 2015 року в храмі Воскресіння Слово Покровського ставропігійного жіночого монастиря в Москві була здійснена хіротонія архімандрита.

В лютому 2017 року рішенням Священного Синоду включено до складу створеного тоді ж Організаційного комітету з реалізації програми загальноцерковних заходів до 100-річчя початку епохи гонінь на РПЦ.

У серпні 2024 року їздив до Москви в рамках “паломництва”, фінансованого Іланом Шором, де видавали гроші за навернення парафіян проти вступу до ЄС. Іоан заявив медіа, що не планував та не поїде в паломництво, і що це паломництво взагалі не фінансувалось Шором.

У 2018 році також подавав запит на поновлення румунського громадянства, бо, як сам Іоан зазначає (1, 2), він — нащадок румуна.

Тираспільско-Дубоссарська єпархія.

Архієпископ Савва / Волков Сергей Александрович.

Народився у Молдові, але має російський ІПН (772001034419) та паспорт (4502460701). Згідно з виданням Flux, Савва є офіцером у званні полковника російських спецслужб. У 2017 році тодішній президент Молдови Додон, надав молдовське громадянство архієпископу.

Шор, священники, Росія та вибори.

У квітні 2025 року Митрополит Владімір заявив, що особисто просив патріарха Кіріла профінансувати поїздку 1116 священників та парафіян з митрополії до Москви. Але тоді фінансуванням зайнялась організація “Євразія”, які контролює Ілан Шор, лідер політичного блоку “Перемога” та партії “Шор” (була визнана OFAC санкційною за втручання у вибори США та Великобританії в інтересах уряду РФ, в 2023 році — розпущена).
В цьому ж інтерв’ю Кантарян вказав, що “Євразія” спонсорує митрополію на постійній основі, а паломники постійно їздять до Росії або в інші країни з російськими представниками.

У березні 2025 року керівник Генерального інспекторату поліції Молдови заявив, що політик-втікач Ілан Шор використовуватиме священник з Республіки Молдова в контексті парламентських виборів 2025 року, яких використовував і раніше на виборах у 2024, щоб ті переконували парафіян голосувати за вигідних політиків.
Таким чином кожен священник додатково отримує $1 тис. в місяць, якщо погоджується агітувати на виборах. Правоохоронці знайшли мінімум 20 таких священнослужителів.

З березня по квітень 2025 року 16 або 19 протоієреїв з центральних районів, Сорокської, Дрокійської, Унгенської та Ніспоренської єпархії, їздили в оплачену поїздку до Єрусалима, вартість котрої могла сягнути до $40 тис. В поїздці паломники використовували російській готель та зустрічались з представниками РПЦ, депутатом від “Єдіная Росія” та керівника апарату Державної думи Росії в Астрахані, Алєксандром Ральниковим.
Депутат та російські представники рекомендували створювати ініціативні групи з трьох людей, які будуть агітувати людей від імені єпископів, але організовувати активістів у великих містах. Таку молодь планували відправити до Туреччини на “паломництво”.

Навчання священників-блогерів у Туреччині й операція “Матушка”.

І вже у травні 2025 року група зі 100 людей їздила на навчання в Анталію: священників та активістами з малозабезпечених родин, переважно з Гагаузії, Сорок та Бєльц, а також члени молодіжного крила політблоку “Победа”, “Next Generation”. Поїздка фінансувалась тією ж таки Шорівською “Євразією”, а організаторами були громадянин Росії і політтехнолог Роман Заглядов.

Процесом опікувались архієпископ Маркелл (голова Бельцько-Фалештської єпархії) та єпископ Ніколай Рошка (вікарій Кагульско-Комратська єпархії), а також секретар Сорокської та Дрокійської єпархії Ніколай Кравець. У навчання входило “індоктринація” (історія Молдови та релігії крізь російську призму).

Також був проведений інструктаж з операції “Матушка” — потрібно було знайти в кожному селі по 10 жінок з малозабезпечених родин, допомогти їм (закупівля продуктів та медикаментів, ремонт будинків, інше) та налаштувати проти європейських цінностей.

Тож, бачимо, що використовуючи релігію, Росія активно просуває свій вплив на населення Молдови. Вони залучають церковних лідерів думок, “купуючи” їхню авдиторію. З іншого боку церкву також використовують як інструмент політики, що мають звʼязки з РФ.

Стовп №3. Спортивний та охоронний

Наступним стовпом, що створив у Молдові опору російському впливу, є охоронний бізнес та спортивні організації.

Уроки з дестабілізації ситуації в країні від ПВК “Вагнер”.

У лютому 2023 року розвідка США повідомляла про план щодо проведення в Туреччині “тренінг з протестів” для “понад 150 учасників”. А долучали до цієї події ПВК “Вагнер”. Тренінг включав “уроки з організації протестів, реакції служб безпеки на заворушення, надання першої допомоги та психологічну підготовку до того, що робити, якщо вас затримають”. Тренінг мав відбутися 24–28 лютого, але його перенесли до Росії через “увагу турецької розвідки до російських чоловіків”.

У березні 2023 року молдовська поліція заявила, що член “Вагнера” був заарештований і звинувачений разом з іншими особами, деякі з яких були з Росії, у спробі розпалити заворушення. За даними поліції, “диверсантам” обіцяли $10 тис. за організацію “масових заворушень” з метою дестабілізації ситуації в країні під час протесту в Кишиневі. Доказом звʼязку одного з заарештованих з ПВК “Вагнер” були фотографії татуювань, пов’язаних із цією ПВК.

Згідно з витоком даних розвідки США, співробітник групи, пов’язаної з “Вагнером”, яка в документі описана як “Ферма”, у лютому 2023 року зв’язався з керівником російської ПВК “Vegacy Strategic Services”. Вони нібито обговорювали коригування своїх планів щодо дестабілізаційних дій у Молдові.
За даними Conflict Intelligence Team, Vega Strategic Services була заснована в Миколаєві “колишніми членами міжнародних елітних і спеціальних підрозділів Росії та України”. У 2012 року компанія була зареєстрована на Кіпрі під трохи зміненою назвою Vegacy Strategic Services Ltd (ліквідована в 2018). Засновниками були Смолін Анатолій Анатолійович (рос. ІПН: 773432805690) та Смоліна Яна.

Згідно з виданням babel.ua, Смолін з родиною переїхав у РФ у 2012 році, а через московську філію компанії під керівництвом громадянина України Джинікашвілі Дмитра Володимировича (17.07.1987) спецслужбами РФ проводилося вербування найманців для війни в Україні. Сам Смолін з 2016 року також проводив вербування найманців в ПВК “Вагнер”. ТОВ “Вега Стратеджик Сервісес” зареєстрована в Москві у 2014 році, з 2020 року одним з власників є Смолін.

З 2024 року Смолін та російське ТОВ “Вега Стратеджик Сервісес” перебувають під санкціями (1, 2).

Навчання “тактиці” перед виборами у Молдові та деанон 11 тренерів.

У жовтні 2024 року, за три дні до голосування на президентських виборах, правоохоронці Молдови заявили про викриття і запобігання спробі дестабілізації ситуації в країні. Було проведено десятки обшуків, виявлено понад сто осіб, спеціально навчених для цієї місії. 17 жовтня 2024 року Служба розвідки та безпеки Молдови (SIS) повідомила, що олігарх Ілан Шор фінансував поїздки молдовських громадян до Москви для навчання тактики протестів через підсанкційну організацію “Євразія”, про яку ми вже згадували у статті вище.

Деяких “учнів” відбирали для поглибленої підготовки у Боснії і Герцеговині та Сербії, де їх навчали психології мас, використанню зброї, виготовленню вибухових пристроїв, роботі з дронами. Вчили молдован інструктори, пов’язані з “Вагнером” та близькими до ПВК структурами.
Після навчання “випускники” мали стати спеціалістами з організації демонстрацій та перетворення протестів на масові заворушення із зіткненнями з правоохоронцями. Сербське Безпеково-інформаційне агентство (БІА) викрило та припинило функціонування тренувального табору поблизу села Раденка, де виявили дрони, обладнання StarLink, радіостанції та вибухові речовини.
Боснійські спецслужби заарештували одного росіянина, якого підозрюють у причетності до організації тренувальних центрів, Александра Безруковного.

Окрім цього, молдованин Максим Рошка, який проходив навчання на Балканах, відкрив правоохоронним органам особу людини, яка завербувала його: це був Анатолій Призенко — молдовський бізнесмен, раніше вже відомий участю в російській спецоперації у Франції (нанесення зірок Давида на будинки у французькій столиці). 12 лютого 2025 року Призенка затримали у Кишиневі, за звинуваченням у співучасті підготовки масових заворушень.

Молдовські спецслужби ідентифікували 11 іноземців з РФ та Болгарії, які були серед інструкторів у навчальних таборах для молдован у Боснії і Герцеговині та Сербії. Список містить лише прізвища та імена, без іншої інформації, але люди з такими ж іменами фігурують у базах даних найманців російських ПВК та зрадників України.

Спортклуб Гаруда та кримінальний авторитет “Болгар”.

В липні 2025 року клуб Гаруда (Clubul Sportiv “Garuda”/FightClub Garuda (FB, Inst)) за підтримки мерії Кишиневу оорганізовував чемпіонат Європи з кікбоксингу, де партнерами виступали невизнана міжнародним олімпійським комітетом організація WKF, котра має в Росії свої представництва та пов’язана з підсанкційними російськими компаніями. Планувалось, що 200 російських та білоруських спортсменів виступлять під своїми прапором та гімнами у Молдові, однак, чемпіонат був скасований.

Згідно з розслідуванням за серпень 2025 року, клуб спонсорувався з бюджету мерії Кишиневу на 1 млн. лей ($60 тис), ще 2.7 млн. лей ($160 тис.) було витрачено на інші спортивні клуби. В цьому ж розслідувані йдеться про те, що клуб пов’язаний з мітингами, які були організовані Патріотичним блоком (PSRM, PCRM, PRIM та PVM). Директор клубу, Рустам Алімов, був помічений на цих мітингах, як і тренери та спортсмени цього клубу.
У соцмережах клуб дотримується політики проти чинної влади партії Маї Санду. Алімов був нагороджений медаллю “за заслуги” експрезидентом Молдови, Додоном.

Одним із організаторів чемпіонату був Григорій Кармалак, якого називають “кримінальним авторитетом “Болгар”. Він їздив до Криму декілька разів та організував міжнародний турнір з бойових мистецтв та постачав газ до Севастополя, — пише розслідувальний проєкт RISE Moldova.
Також Кармалак має російське громадянство та санкції від ЄС за участь у дестабілізаційних заходах в Молдові та інших країнах. За даними ЄС, Кармалак повʼязаний із підсанкційним Олександром Бриксіним, сенатором від Курської області в Раді Федерації РФ. Кармалак контролює IFAVIS Foundation (FB, VK), міжнародного фонду допомоги ветеранам та інвалідам спорту зі штаб-квартирою в м. Одінцово Московської області.
За даними ЄС, Кармалак через IFAVIS Foundation організовував патріотичні та спортивні заходи на окупованих територіях Східної України за підтримки окупаційних владних органів РФ.

Бійцівська асоціація FEA та тіньовий флот РФ.

Дамір Дорін (Damir Dorin) (FB, Inst, TW, TT) — засновник та президент Молдовської бійцівської асоціації FEA, яка організовує бої в різних дисциплінах, та молдавської аматорської федерації К-1. FEA об’єднує декілька асоціацій, члени котрої складають 10 тис.людей. Разом із тим пацівників цієї компанії Дорін може використовувати у своїй схемі “тіньового флоту” РФ.

Згідно з розслідуванням за липень 2024 року, Доріну належать декілька компаній: FLC Shipmanagement SRL та BPC Shipmanagement SRL, котрі управляють флотом танкерів, які беруть участь у “тіньовому флоті РФ” та возять нафту з Росії до Індії. Ці компанії були зареєстровані на працівницю Доріна з FEA, Наталію Раілеану (Natalia Raileanu).

Дорін також має звʼязки з олігархом Владіміром Плахотнюком через охоронну компанію Argus-S SRL (на вересень 2025 року активна, однак, вебсайт компанії не працює з 2019 року). Дорін у компанії у 2019 році був фіном Плахотнюка. Плахотнюк володіє Argus-S SRL через афілійовану юрособу Otiv Prime Services B.V.

У 2025 році Дорін почав критикувати чинну владу, звинувачуючи в тім, що вони “зруйнували все, що побудували СРСР”.

Російський патріотичний клуб, що шукає рештки радянських солдатів та фінансування від РФ.

Російський історико-патріотичний клуб (Русский историко-патриотический клуб)(РІПК, FB), згідно з даними сайту, створений у 2009 році для “виховання молодого покоління в дусі російського патріотизму”.
З 2020 року разом з пошуковим загоном “Серпень” (“Август”) члени організації займаються пошуком решток радянських солдатів, які загинули під час Другої світової війни, та їхнім похованням.
Члени асоціації були нагороджені колишнім президентом Молдови Ігорем Додоном. В рамках своїх “просвітницьких” заходів асоціація проводить історико-військові виставки, круглі столи та конференції. Разом з клубом гірного туризму “Траверс” та загоном “Серпень” РІПК займається військово-патріотичним туризмом.

Олексій Петрович (Петрович Алексей Владимирович )(VK, VK2 (del), FB, Inst, MyMail.ru, TG: soldat_pobedi, YT, LiveJournal, паспорт РФ 516690089) — голова РІПК, голова незареєстрованого Національного Комітету “Перемога”, представник Російського військово-історичного товариства в РМ, входить до Координаційної ради російських співвітчизників в РМ. У 2018 році Петрович отримав паспорт РФ у посольстві Росії в Республіці Молдова.
За даними видання rise.md, у 2020–2022 роках він працював науковим співробітником у Військовій академії Збройних Сил “Александру чел Бун”, Центрі військової культури та історії і Агентстві військової науки та пам’яті. В 2021 році неодноразово їздив до Москви (1, 2).
Раніше він 3 місяці пропрацював начальником відділу в компанії Flacăra Albastră SRL, що належить молдавсько-російському підприємству “Молдовагаз”. Він також отримував зарплату в молдавській філії МІА “Росія сьогодні”, якому належить інформаційне агентство Sputnik Молдова.

Rise.md також пише, що у 2022 році Петрович отримав $7.5 тис. на організацію виставки “Безсмертний Сталінград” від організації “Правфонд”, що курується російськими спецслужбами. У березні 2024 року після внесення “Правфонду” в санкційний список, він просив у організації $7.4 тис.на проведення нового заходу, і йому виділили $8.9 тис.

Це один із тих випадків, де спортом прикривають “тіньовий флот” РФ, а охоронні компанії — це приватні військові компанії типу “Вагнера”. І функціонують вони не задля охорони, а для розпалювання ворожнечі, маніпуляцій та провокацій, що може розхитувати ситуацію всередині країни.

Стовп №4. Політичний

Це мабуть, чи не наймасивніший вектор, завдяки якому Росія впливає на політичне життя в Молдові. Як бачимо зі статті, політичні діячі використовують вплив від медіа, церкви чи прикриваються спортом, щоб залучати та маніпулювати масами.

Проросійські політичні сили

Аналітики MII проаналізували доступні результати опитувань громадської думки за останні шість місяців, що стало основою аналізу саме цих політсил. На підставі останніх результатів опитувань був сформований список політичних сил, що займають відверто проросійську позицію, а також ті партії, лідери яких мають сталі зв’язки з Росією та проросійськими силами.

Найпопулярнішою проросійською політсилою Молдови на серпень 2025 року є виборчий блок “Патріотичний соціалістів, комуністів, серця та майбутнього Молдови” (Blocului Electoral “Patriotic al Socialiștilor, Comuniştilor, Inima și Viitorul Moldovei”) Він був створений чотирма проросійськими партіями:

• партією соціалістів Республіки Молдова (PSRM), лідер — колишній Президент Молдови, Ігор Додон;
• партією комуністів Республіки Молдова (PCRM), лідер — колишній Президент Молдови, Володимир Воронін;
• політичною партією Республіканська партія “Серце Молдови”(PRIM), лідерка — колишня депутатка від PCRM та башканка Гагаузії, Ірина Влах;
• політичною партією “Майбутнє Молдови” (PVM), лідер — колишній Прем’єр-міністр Молдови часів правління комуністів, Васілє Тарлєв.

Другою найпопулярнішою проросійською силою є Політичний блок “Альтернатива” / Blocul politic “Alternativa”. Він створений на початку 2025 року трьома формально проєвропейськими або нейтральними політичними силами:

• Рухом Національна Альтернатива (лідер — мер Кишинева, колишній депутат від PCRM та PSRM Йон Чебан;
• Партією розвитку та консолідації Молдови (PDCM), лідер — колишній урядовець часів правління комуністів та Прем’єр-міністр часів президентства Додона, Йон Кіку);
• Партією громадянської дії – Громадянський конгрес (PAC-CC), лідер — колишній депутат 5 скликань від компартії та ідеолог цієї партії, Марк Ткачук.

Крім того, у створенні блоку також взяв участь Олександр Стояногло.

Третьою умовно проросійською силою є політична партія “Наша партія” / Partidul politic “Partidul Nostru”. Лідер – Ренато Усатий). Партія декларує нейтралітет, однак висловлює критику проєвропейської політики PAS. Її лідер мешкав у Росії, мав там бізнес та надалі користувався підтримкою цієї країни у побудові політичної кар’єри у Молдові, зокрема у т.ч. переховувався на її території після порушення проти нього кримінальних справ молдовськими правоохоронними органами.

На 2025 щодо Усатого порушена кримінальна справа вже у Росії, однак це може бути політтехнологічним ходом, оскільки, згідно з останньою доступною декларацією, він досі має у Росії щонайменше 17 об’єктів нерухомості та 9 рахунків у російських банках.
Крім того, всупереч заявам про відмову від російського громадянства, на липень 2025 Усатий залишався громадянином РФ.

Проаналізовано також ще дві політичні сили, які мали достатньо високі рейтинги, згідно з останніми опитуваннями. Це політичний блок “Перемога” (Blocul Politic ”Victorie”) Ілана Шора, який неодноразово згадувався у статті в контексті впливу Росії на медійний та релігійний простір Молдови. А також політична партія “Велика Молдова” (Partidul Politic “Moldova Mare”), лідерку якої, Вікторію Фуртуне структури Шора підтримували під час президентських виборів у 2024.

Політики Молдови та їхній звʼязок з РФ.

Ілан Шор: відмивання грошей, співпраця з ФСБ, організація антиурядових протестів, втеча з Молдови і громадянство РФ, підкуп виборців

Фото: libertv.md

Шор Ілан Миронович / Ilan Șor.
Дата народження: 06.03.1987 р.
website
ІПН (РФ): 230413970573.

Лідер об’єднання “Перемога”, колишній депутат Парламенту Молдови.

Народився в Ізраїлі, у родині, що емігрувала з Молдови. У 18 років успадкував бізнес батька — мережу магазинів Duty Free під назвою “Dufremol”. Був головою ради з адміністрування Banca de Economii S.A., правонаступника Ощадбанку СРСР на території Молдови та найбільшого банку країни. Пізніше цей та ше два банки, а також інші компанії, що належали Шору, були частиною схеми з виведення з банківської системи Молдови ~$1 млрд. Заарештований за це у червні 2016 року, згодом вирок був змінений на домашній арешт. За рік, у 2017 році, Шора знову засудили до 7,5 років позбавлення волі, однак той оскаржив вирок. Того ж року була виявлена причетність компаній Шора до подібної схеми відмивання коштів, відомої як “Russian Laundromat”, за якою з Росії з 2010 до 2014 року було виведено від $20 млрд. до $80 млрд. в “інтересах великого російського бізнесу” та, імовірно, ФСБ.

У червні 2019 року Шор залишив Молдову та оселився в Ізраїлі (зараз він у міжнародному розшуку), хоча у лютому 2019 року він був обраний депутатом Парламенту від Партії “Шор”.

Згідно з розслідуванням видання Washington Post, яке базується на наданих українською розвідкою матеріалах, з 2020 року Шор почав співпрацю з ФСБ. Але попри це, у 2021 році Шор був вдруге обраний депутатом від тієї ж партії та став головою її фракції, вже будучи за кордоном. У квітні 2023 року Апеляційна палата підтвердила винуватість Шора у вчиненні встановлених вироком від 2017 злочинів, при цьому покарання було змінене на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, його також зобов’язали повернути ~$288 млн. У грудні 2024 року це рішення було підтверджене Верховним Судом Молдови.

Щодо Шора були запроваджені санкції США, Канади, Швейцарії, ЄС та Великої Британії, підставою для яких була участь Шора в організації антиурядових протестів, що фінансувалися Росією.

Згідно з розслідуванням британської NPO Reset, лише на оплату реклами із закликами до протестів на платформах Meta у 2023 структурами Шора було витрачено щонайменше $200 тис. Згідно з матеріалами витоку секретних документів Пентагону, у лютому 2023 року розвідка доповідала про продовження діяльності росіян щодо тренування учасників молдовських протестів, зокрема, їхньої підготовки до силових дій. При цьому до цього процесу була залучена російська ПВК “Vegacy Strategic Services”, про яку ми згадували у попередньому розіділі, а також пов’язана з ПВК Вагнера “група впливу”, імовірно, так звана “фабрика тролів”.

Наприкінці 2023 року Шор переїхав до Росії, громадянство якої отримав у 2024 році.

У жовтні 2024 влада Молдови розкрила масову схему підкупу виборців, які мали проголосувати на виборах Президента Молдови та референдумі щодо членства у ЄС, які мали відбутися наприкінці того ж місяця. За їхніми даними, Росія виділила на підкуп $15 млн., при цьому Шор був відповідальний за відмивання цих коштів та створення мережі, за допомогою якої планувалося підкупити 130 тис. молдовських виборців.

У липні 2025 року щодо Шора запроваджені санкції України. Санкції України, Канади та США запроваджені також щодо дружини Шора — російської співачки Шор (Манахимової) Сари Львівни (Sara Șor), яка більш відома під сценічним псевдонімом “Жасмин” (1, 2, 3, 4).

У серпні 2025 року Шор запевнив, що готовий домогтися зміни влади Молдови у будь-який, зокрема, силовий спосіб.

Ігор Додон: вважає Крим російським, просить повернути в Молдові газ із РФ та має аккаунт під ніком “Кремліновіч”

Фото: укрінформ

Додон Ігор Миколайович / Igor Dodon
Дата народження: 18.02.1975 р.
Website, FB, FB2, Inst, TW, YT, VK, OK, TG

Голова партії PSRM. Президент Молови (2016-2020).

У жовтні 2016 року під час виборчої кампанії Додон заявив: “Крим належить Російській Федерації”.

Згідно з матеріалами спільного розслідування молдавського RISE Project та російського опозиційного Центру “Досье”, Додон протягом років своєї політичної кар’єри співпрацював з російською розвідкою, мав куратора в Адміністрації президента Росії, з яким попередньо погоджував тексти публічних виступів, регулярно відвідував Москву та телефонував російським посадовцям. А для спілкування використовував аккаунт з назвою “Kremlinovici (Кремлинович)”.

У грудні 2019 року називав Путіна “прикладом служіння своїй державі та своєму народу”, який “повернув Росії статус великої держави”. А вже у 2021 році очолив новостворену ГО “Молдовсько-російський діловий союз”, на яку гроші давали росіяни.

У червні 2024 року в інтерв’ю Додон відмовлявся визнавати провину Росії у вторгненні до України, повторюючи тези російської пропаганди. У липні 2025 як лідер PSRM відвідував Москву, де зустрічався з Віцепрем’єрами уряду РФ Олександром Новаком (говорив з ними про потребу повернути російський газ до Молдови) та Дмитром Патрушевим, а також Міністром транспорту Андрієм Нікітіним (1, 2, 3, 4). Підтримує відновлення співпраці Молдови з Росією.

Інсайди. Згідно з інсайдом, Додон начебто зареєстрований у Єдиній медичній інформаційно-аналітичній системі (ЕМИАС). Це російська держсистема, через яку надається доступ до медичних послуг. При цьому остання актуалізація даних у системі зафіксована у жовтні 2022 року. Згідно з ще одним інсайдом, на лютий 2023 рік Додон мав депозит у російському Сбєрбанку на суму ~745 тис. рублів.

Ірина Влах: ювілейна медаль від РПЦ, відвідини Москви та Путінська підтримка

Фото: nokta

Влах Ірина Федорівна / İrina Vlah
Дата народження: 26.02.1974 р.
website, FB, TW, Inst, TT

Лідерка партії PRIM. З 2005 до 2015 року була депутаткою Парламенту Молдови від PCRM, входила до парламентської групи дружби з РФ.

У грудні 2013 Влах очолила представництво міжнародного громадського руху “Наследники победы”, котре організовувало “заходи патріотичної спрямованості, що наголошують на приналежності гагаузького народу до російського світу”. У 2014 році активно підтримувала проведення в Гагаузії референдуму щодо вступу до Митного союзу. У березні 2015 року за підтримки PSRM була у першому турі обрана башканкою (голова автономії з елементами статусу міністра в уряді Молдови) Гагаузії, здобувши 32,5 тис. голосів виборців (51,11%).

Згідно з матеріалами розслідування RISE Project та Центру “Досье”, кандидатура Влах на цю посаду отримала підтримку Управління президента РФ з міжрегіональних та культурних зв’язків, співробітники якого тоді ж підготували на неї біографічну довідку, надавали методологічну допомогу під час передвиборчої кампанії та навіть редагували тексти її публічних виступів. Наступного місяця Влах стала членкинею Уряду Молдови. У 2017 році вона входила до складу делегації Додона під час його візиту до Москви.

У 2024 році Влах взяла участь у виборах Президента, на яких посіла четверте місце, здобувши 83,2 тис. голосів виборців (5,38%). У другому турі вона закликала своїх прибічників масово проголосувати проти Маї Санду та її політики.

У липні 2025 року, вже як лідерка PRIM, Влах відвідувала Москву, де зустрічалася з Віцепрем’єрами уряду РФ Олександром Новаком та Дмитром Патрушевим, а також Міністром транспорту Андрієм Нікітіним (1, 2, 3).

На початку серпня 2025 року Влах звинуватила владу Молдови в тому, що фермери країни залишилися без роботи через втрату російського ринку та збільшення імпорту з України. Тоді ж вона заявила про необхідність відновлення відносин з Росією, зокрема, прямого авіасполучення, а також звинуватила у погіршенні цих відносин “західних кураторів” уряду Молдови.

На своєму персональному сайті Влах зазначала, що має серед населення Гагаузії репутацію “проросійського політика”. На тому ж сайті стверджувалося, що у період роботи башканкою Гагаузії Влах активно підтримувала місцеві православні церкви: “Кожне відвідування церкви супроводжувалося пожертвами у вигляді матеріальних засобів, церковного інвентарю, шат для священнослужителів (батюшок)”. У 2018 вона отримала від Кіріла ювілейну медаль РПЦ.

Васілє Тарлєв: має “орден дуржби” від Путіна, вважає Росію “стратегічним партнером”, поширює фейки про вбитих молдовських військових в Україні

Фото: ipn.md

Тарлєв Васілє Павлович / Vasile Tarlev
Дата народження: 09.10.1963 р.
website, FB, FB2, TW, Inst, TT, МойМир, vasiletarlev@mail.ru

Голова партії PVM, має болгарське походження, однак сам стверджує, що є молдованином, як і його родичі. Колишній Премʼєр-міністр Молдови.

У 2007 році Тарлєв отримав від Молдовської митрополії РПЦ орден Ștefan cel Mare și Sfânt “за внесок у будівництво та ремонт церков та монастирів”.

У жовтні 2014 року Тарлєва обрали головою створеного у Москві Міжнародного конгресу промисловців і підприємців, він залишається на цій посаді станом на липень 2025 року. У серпні 2016 року “за великий внесок у розвиток ділової, економічної та гуманітарної співпраці з РФ” отримав від Путіна російську державну нагороду — “Орден дружби народів”.

У квітні 2024 року Тарлєв взяв участь у проведеній у Москві презентації російської Автономної некомерційної організації “Евразія”, що контролюється Іланом Шором. У серпні 2024 року він вкотре висунув свою кандидатуру на посаду Президента як незалежний кандидат, однак CEC знову відмовила йому у реєстрації, бо за законодавством Молдови голова партії не може балотуватися у статусі незалежного кандидата, до того ж були зафіксовані порушення у процесі збору підписів за висунення його кандидатури.
Після цього наприкінці того ж місяця Тарлєв був висунутий від “Майбутнього Молдови”.
Згідно з розслідуванням румунських журналістів, під час виборчої кампанії пов’язана з Шором особа сплачувала студентам кошти за їхню присутність на заходах Тарлєва.

У квітні 2025 року Тарлєв назвав Росію “стратегічним партнером”, з яким Молдову пов’язують століття соціально-економічних, культурних та гуманітарних зв’язків. У червні 2025 ркоу він взяв участь у Петербурзькому міжнародному економічному форумі, після чого закликав до відновлення відносин з Росією. У липні Тарлєв розповсюджував російський фейк щодо загибелі на території України молдовських військових, нібито направлених за домовленістю Санду з Зеленським.

Як лідер PVM Тарлєв разом з Додоном та Влах відвідував москву, де зустрічався з Віце-прем’єрами уряду РФ Олександром Новаком та Дмитром Патрушевим, а також Міністром транспорту Андрієм Нікітіним (1, 2, 3). У серпні 2025 року Тарлєв засудив запровадження антиросійських санкцій та пообіцяв після приходу до влади провести з Росією переговори щодо постачання енергоносіїв за “привабливими” цінами.

У липні 2025 року Міністерство закордонних справ Румунії заборонила Тарлєву в’їзд на територію країни з міркувань національної безпеки.

Вікторія Фуртуне: прокурорка, що любить дорогі подарунки

Фото: moldovalibera.md

Вікторія Фуртуне / Victoria Furtună
Дата народження: 24.02.1981 р.
website, FB, Inst, Tg

Лідерка партії “Велика Молдова”.

Колишня прокурорка, працювала в органах з 2006 року. У 2016 році була призначена прокуроркою Антикорупційної прокуратури.

З 2014 року Фуртуне отримувала подарунки на значні суми, що перевищували розмір її офіційної зарплати прокурора (1, 2), та декларувала придбання авто за заниженою ціною, на що звертали увагу представники Transparency International. З цього приводу щодо Фуртуне також відкривалися дисциплінарні провадження.

У 2024 році балотувалася на посаду Президента Молдови.

Олександр Стояногло: депутат-винороб, участь в “Russian Laundromat” та схвалює комунізм

Фото: radio moldova

Стояногло Олександр Дмитрович / Alexandr Stoianoglo / Aleksandr Stoyanoglu
Дата народження: 03.06.1967 р.
Li, FB, FB2, FB3, Inst, YT, TT, ОК, МойМир, Tg

Колишній прокурор, кандидат на виборах Президента у 2024 році.

З травня 2001 до березня 2007 року Стояногло був заступником Генерального прокурора Молдови. У цьому статусі у 2006 він балотувався на посаду башкана Гагаузії, однак посів останнє, четверте місце. У своїй виборчій програмі обіцяв “відновлення системи охорони здоров’я, створеної у роки СРСР”, “збереження на території Гагаузії російської мови”, а також налагодження соціальних, культурних та економічних відносин з Росією, Україною та Білоруссю.

Станом на жовтень 2007 року, після звільнення з прокуратури, Стояногло був “уповноваженою особою” компанії Burlacu-Vin з Гагаузії (1, 2, 3, 4). У своєму акаунті на LinkedIn у той період Стояногло також вказував, що є співвласником цієї компанії, яка, згідно зі згаданим оголошенням, займалася виробництвом вина та коньяку і прагнула постачати свою продукцію на турецький ринок. Надалі цей бізнес очолив двоюрідний брат Олександра — Сергій Стояногло (Stoianoglo Serghei) (1, 2). І факт виноробні у власності Стояногло зіграє свою роль.

У період своєї другої каденції Стояногло був головою Комісії з національної безпеки, оборони та громадського порядку. У липні 2012 року він відмовився голосувати за законопроєкт про засудження тоталітарного комуністичного режиму, заявивши, що “не погоджувався із засудженням комунізму”. З 2011 до 2014 року Стояногло очолював групу дружби між Парламентом Молдови та Держдумою РФ.

Імовірно, у період виконання повноважень депутата та голови комісії Стояногло продовжував опікуватися справами Burlacu-Vin, що може порушувати вимоги ст. 70 Конституції Молдови, яка забороняє депутату займати будь-яку іншу оплачувану посаду, за винятком викладацької та наукової діяльності.

У березні 2015 року Стояногло як незалежний кандидат знову брав участь у виборах башкана Гагаузії, а у своїй програмі він обіцяв “налагодити повноцінне економічне та культурне співробітництво з нашими стратегічними партнерами, перш за все, з РФ, Білоруссю, Казахстаном, Туреччиною”, цього разу вже не згадуючи Україну.

У листопаді 2019 року тодішній президент Молдови Додон призначив Стояногло Генеральним прокурором Молдови. У травні 2020 року Стояногло заявив, що справа за обвинуваченням молдовського підприємця та політика Вячеслава Платона (Veaceslav Platon) в організації виведення з банківської системи Молдови ~$1 млрд. була сфабрикована. Платон, який також мав російське громадянство, у липні 2016 року був затриманий СБУ та Генпрокуратурою України у Києві, у квітні 2017 року він був засуджений у Молдові до 18 років позбавлення волі, при цьому обвинувачення також включало епізоди участі у схемі “Russian Laundromat”. Стояногло звернувся із запитом про призупинення відбування Платоном покарання, у червні 2020 року той був звільнений. До речі, Платон — чоловік журналістки Наталії Морарь (Natalia Morari), про яку ми теж писали у першій частині статті. Мають спільну дитину.

На додаток, у період перебування Стояногло на посаді Генерального прокурора прокуратурою були закриті кримінальні справи проти декількох людей з оточення Шора, прокуроркою у цих справах була Вікторія Фуртуне (Victoria Furtună), про яку ми вже згадували у статті вище.

У липні 2024 року Стояногло був висунутий кандидатом від PSRM на виборах президента. Заявив про підтримку нейтралітету Молдови. У передвиборчій програмі виступав за зміцнення “відповідального конституційного нейтралітету” Молдови та згадував РФ як одного з “партнерів з розвитку”. Під час кампанії він критикував рішення Санду щодо оголошення Росії головною загрозою національній безпеці Молдови, називаючи його “дурним та безвідповідальним” кроком.
Він також критикував приєднання Молдови до запроваджених проти Росії санкцій.
У першому турі Стояногло посів друге місце, здобувши 401,2 тис. голосів виборців (25,95%). Перед другим туром він отримав пряму чи опосередковану підтримку інших проросійських сил та кандидатів, зокрема, PCRM, Тарлєва, Влах та Фуртуне (1, 2, 3, 4). Однак у другому турі він програв Санду, здобувши 750,4 тис.голосів виборців (44,65%).

У жовтні 2024 року журналісти з’ясували, що Стояногло з травня 2018 року також має друге громадянство — румунське, це було підтверджено офіційними особами Румунії. Потім журналісти з’ясували, що Стояногло протягом 20 років мешкав в одному будинку з Шором.

Згідно з інсайдом, інформація про Стояногло міститься у базі анкетних даних громадян РФ за 2021–2022 роки.

Йон Чебан: навчався у Москві, підписує співпрацю з російськими інвестфондами, називає поведінку українських біженців потворною

Фото: RFI

Чебан Йон Васильович / Ion Ceban
Дата народження: 30.06.1980 р.
website, Li, FB, FB2, TW, Inst, Inst2, YT, VK.

Примар (мер) Кишинева, колишній депутат Парламенту Молдови.

У січні 2014 року Чебан взяв участь у акції на підтримку запланованого у Гагаузії референдуму про вступ Молдови до Митного союзу, під час свого виступу він підтримав проведення референдуму, а також висловився за вступ до Митного союзу. Того ж року, у червні, під час церемонії підписання Угоди про асоціацію Молдови з ЄС, Чебан брав участь в акції протесту, яку проводили члени PSRM у Брюсселі під будівлею Єврокомісії. У коментарі партійному сайту він заявляв, що ця угода “повністю вб’є багато галузей молдавської економіки, зокрема сільське господарство”, та виступав за вступ Молдови до Митного союзу.

У січні 2015 року у складі делегації PSRM відвідав Москву, де зустрівся з тодішнім головою Держдуми РФ Сергієм Наришкіним. У травні 2015 року на засіданні Парламенту висловився проти припинення мовлення у Молдові російського каналу Росія 24, а відповідні поправки до законодавства назвав тоталітарними та антидемократичними.

У 2015 році Чебан розпочав навчання у московській “Академії публічного управління при президенті РФ” за спеціальністю “Державне і муніципальне управління”. Імовірно, йдеться про Російську академію народного господарства і державної служби (РАНХиГС). У 2018 році він завершив навчання, здобувши диплом магістра, після чого вступив до РАНХиГС на той самий факультет на аспірантуру та у 2019 року здобув там ступінь доктора державного управління (1, 2).

У лютому 2019 Чебан був обраний депутатом Парламенту від PSRM, він був включений до виборчого списку партії під третім номером. У червні 2019 він був обраний Віцеголовою Парламенту. Вже наступного місяця Чебан відвідав Росію, де зустрівся з на той момент Прем’єр-міністром Дмитром Медведевим, головою Ради Федерації Валентиною Матвієнко та головою Держдуми В’ячеславом Володіним.

Згідно з розслідуванням RISE Project та Центру “Досье”, у штабі Чебана на цих виборах працювали російські політтехнологи. У тому ж розслідуванні зазначено, що участь російських політтехнологів у закордонних виборах є “політичним рішенням”, яке ухвалюється на рівні Адміністрації президента РФ.

Після обрання прімаром, Чебан прийняв у себе посла Росії в Молдові Олега Васнецова. Під час зустрічі він заявив, що Кишинів “дуже розраховує на підтримку та досвід великих міст Росії”. За два тижні він здійснив перший офіційний закордонний візит, полетівши до Москви. Там він зустрівся з мером Москви Сергієм Собяніним та на той момент Віце-прем’єром РФ, представником президента Росії з комерційних та економічних відносин з Молдовою Дмитром Козаком, який наступного року був призначений заступником голови Адміністрації президента РФ.

У квітні 2020 року Чебан як мер Кишинева підписав угоду про співпрацю з російським фондом РК-Инвестиции, дочірньою структурою Фонду “Росконгресс”, що був створений указом Путіна “з метою сприяння розвитку економічного потенціалу, просування національних інтересів та зміцнення іміджу Росії”.

Згідно зі спільним розслідуванням естонського видання Eesti Päevaleht та Центру “Досье” (1, 2), він перебував у Москві до 25 лютого 2022 року, тобто знаходився там на момент початку повномасштабного російського вторгнення до України.

У березні 2022 року Чебан стверджував, що частина біженців з України поводиться “потворно” та “неадекватно”. Лише у жовтні 2022 року Чебан вперше засудив повномасштабне російське вторгнення до України, назвавши Росію агресором, а до цього він відмовлявся висловлювати свою думку з цього приводу та засуджувати Росію.

У липні 2025 року Міністерство закордонних справ Румунії заборонило в’їзд Чебану на територію країни з міркувань нацбезпеки. Йому також заборонено в’їзд до інших країн Шенгенської зони.

Йон Кіку: знижки на російський газ, інструмент “мʼякої” сили РФ, військовий нейтралітет Молдови

Фото: Збруч

Кіку Йон Васильович / Ion Vasile Chicu
Дата народження: 28.02.1972 р.
FB, TW, Inst, Threads

Колишній Прем’єр-міністр Молдови та радник Додона.

З 2007 до 2009 року також був заступником голови Ради Молдовсько-російського АТ “Молдовагаз” / SA Moldo-rusă Moldovagaz, що займається постачанням, транспортуванням та розподілом природного газу. Ця компанія до 2022 була монополістом з постачання до Молдови російського газу, 50% + 1 акція у ній належить Газпрому, ще 13,44% – російській окупаційній адміністрації Придністровського регіону. А в період з вересня 2009 до грудня 2017 року Кіку працював консультантом з питань управління державними фінансами “в різних проєктах” Міністерства фінансів Молдови, консалтингу ECORYS, що спеціалізується на економічних дослідженнях. ECORYS, серед інших, мала офіс у Москві (1, 2), російську версію сайту та російську юрособу, що також надавала послуги органам влади у інших державах СНД – ООО “ЭКОРИС-НЭИ”. На серпень 2025 року ця юрособа продовжує свою діяльність в Росії, однак від іншою назвою – ООО “Экконис”.

Менш ніж за тиждень після призначення Кіку радником Додона з питань економіки, він відвідав Москву. Під час зустрічі з на той момент Прем’єр-міністром Медведевим Кіку заявив, що головною причиною такого швидкого візиту є близькість народів, традиційні дружні відносини, а також “спільні цінності, спільна історія, православна релігія, спільне бачення діяльності та розвитку” Молдови та Росії. За результатами візиту росіяни надали Молдові знижку на газ та кредит на суму $0,5 млрд.

У січні 2020 року Кіку провів зустріч вже з наступним російським Прем’єр-міністром Михайлом Мишустіним. Під час неї Кіку побажав Мішустіну успіхів “в ім’я процвітання російського народу”, а також подякував російському уряду за кроки, зроблені після його візиту до Москви.

У матеріалах розслідування RISE Project та Центру “Досье” наведена підготовлена співробітником Воєнної академії Генштабу РФ Олегом Алпєєвим для Адміністрації президента Росії доповідна записка щодо перспектив застосування РФ “м’якої сили” стосовно Молдови. У ньому, зокрема, зазначається, що “прихід до влади відкритого для співпраці з Росією “технократичного” уряду І. Кіку створив сприятливі умови для розвитку російсько-молдовських відносин”, що зробило можливим застосування Росією інструментів “м’якої сили”, спрямованих “на досягнення країною-суб’єктом бажаних результатів через свою привабливість для країни-об’єкта”, тобто Молдови.

У лютому 2024 року Кіку підтримував ідею повернення Молдови до закупівель російського газу у Газпрому, заявивши, що це дозволить “відмовитися від шахрайських схем” із закупівлею газу в Європі. У своїй передвиборчій програмі одним з головних завдань називав “просування політики військового нейтралітету”, водночас обіцяючи “докласти зусиль” для виведення військ РФ з окупованого Придністровського регіону. Також, “шляхом прагматичної зовнішньої політики”, обіцяв усунути бар’єри для збуту молдовських товарів та послуг на ринках РФ та СНД.

Кіку має румунське громадянство, при цьому румунські політики у 2020 та 2021 роках закликали позбавити його громадянства через різкі висловлювання щодо Румунії (1, 2). Згідно з деклараціями Кіку за 2023 та 2024 рік, окрім PDCM, він також отримував зарплату від виробника хлібобулочних виробів Cahulpan SA (1, 2).

Марк Ткачук: історик-комуніст, навчався в Росії, учасник руху, що спробувала захопити владу в Молдові

Фото: point.md

Ткачук Марк Євгенович / Mark Tkaciuk
Дата народження: 26.09.1966 р.
FB, Inst, Threads, VK, ОК, 

Історик за фахом. Дитинство провів на території сучасної РФ, у Краснодарському краї, згодом сім’я переїхала до Молдови. А наприкінці 1980-х, після закінчення навчання в університеті, Макр переїхав до Санкт-Петербурга та став стажистом Античного сектора Інституту історії матеріальної культури (ІІМК) Російської академії наук. У той період він був членом Конфедерації анархо-синдикалістів (КАС). У 1995 році Ткачук отримав посаду старшого наукового співробітника Інституту археології Академії наук Республіки Молдова, однак паралельно продовжував працювати у Санкт-Петербурзі (1, 2).

Згідно з інтерв’ю Ткачука, наприкінці 1990-х він “зблизився” з Володимиром Вороніним, який на той час вже був лідером PCRM. У Парламенті Ткачук входив до складу комісії із зовнішньої політики, а також до парламентської групи дружби з РФ. Згідно зі сторінкою Ткачука на сайті Парламенту, на початок 2010 року він також був членом Центрального та Політичного виконавчого комітетів PCRM.

Деякі молдовські медіа пов’язували вихід Ткачука з PCRM з його бажанням зосередитися на розвитку у Молдові крайньолівого руху Antifa Rezist. За даними журналістів, цей рух фінансувався росіянами та Платоном, про якого ми теж згадували у статті. У листопаді 2014 року поліція та прокуратура заявили про зрив планів насильницького захоплення влади та повідомили про зброю, боєприпаси та вибухівку, а також плани будівель CEC та громадського телебачення, виявлені під час обшуків в членів організації Antifa Rezist, частина з яких були колишніми чи дійсними членами компартії.

У січні 2016 року Ткачук взяв участь у російському ток-шоу “Право голоса”, під час якого назвав помилкою відмову Вороніна від підписання у листопаді 2003 “Меморандуму Козака, російського плану врегулювання “Придністровського конфлікту”, що передбачав створення Федеративної Республіки Молдова, у якій Гагаузія та так звага. “Придністровська Молдовська Республіка” отримали б право блокувати федеральні законопроєкти, Молдова була б зобов’язана демобілізувати армію та зберігати нейтралітет, а Росія мала б право офіційно розмістити свої війська на території Придністровського регіону.
Також він додав, що така федеративна держава буде партнером Росії, а європейську інтеграцію Молдови назвав фікцією.

Володимир Воронін: вітає росіян з днем народження, бере депозити в російському банку і вважає, що у російсько-українській війні винні американці

Фото: Президентура Республики Молдова

Воронін Володимир Миколайович / Vladimir Voronin
Дата народження: 25.05.1941 р.

Голова PCRM, колишній Президент Молдови (2001–2009 рр.).

У травні 2015 року виправдовував анексію Криму Росією. У лютому 2024 року, висловлюючись щодо повномасштабного вторгнення Росії до України, Воронін звинуватив у війні Америку, НАТО та Україну: “Відчутне втручання Америки та країн НАТО, хто озброює Україну, і підживлює таку агресію, як війна. … Це не українці розпочали цю війну, вони піддалися на ці провокації, і все розкрутилося до таких масштабів, що це потрібно зупинити. Але маємо знайтись такі сили, які це зупинять. І знову ж таки ми повертаємося до тих же американців, європейців, які не виявляють жодного інтересу. Перетворили Україну на полігон для випробувань військової техніки та використання старої військової техніки за гроші країн, які її постачають”.

У червні 2025 року Воронін привітав з днем народження лідера російських комуністів Геннадія Зюганова, з яким зустрічався за місяць до цього. Раніше того ж місяця привітав Путіна та “весь російський народ” з Днем Росії, у вітальному посланні писав: “Незважаючи на численні виклики та складні обставини сьогоднішнього дня, багатовікова та славетна історія Вашої країни вселяє впевненість у тому, що Росія з честю подолає всі труднощі і, як і раніше, залишатиметься однією з найбільших і найсильніших держав світу”.

Нагороджений орденами РПЦ (1, 2). Згідно з інсайдом, Воронін також зареєстрований у базі ЕМИАС, при цьому у базі зазначено, що він не є іноземцем. Також згідно з інсайдом, на 2012 році він мав реєстрацію у Москві, тоді ж у базі мешканців Москви було зазначено, що Воронін є громадянином Росії.
Крім того, згідно з інсайдом, на січень 2023 року Воронін мав депозит у російському Сбєрбанку на суму ~2 млн. рублів. На січень 2025 рокувін досі мав депозит у цьому банку, однак його сума зменшилася до ~753 тис. рублів. При цьому, згідно з інсайдом (1, 2, 3), Воронін мав депозит у цьому банку, або отримував від нього інші виплати, і у період з 2003 до 2005 року, коли він був Президентом Молдови.

Ренато Усатий: російськкі залізниці, прослуховування конкурентів, відвідини окупованого Криму і Russian Laundromat

Фото: nokta.md

Усатый Ренато Георгиевич / Renato Gheorghe Usatîi
Дата народження: 04.11.1978 р,
website, FB, FB1, Inst, TW, YT, VK, OK

Лідер “Нашої партії” з 2015 року. З часів навчання в університеті регулярно відвідував Москву.

З 2004 року працював у Росії, у 2005 році став директором російського виробника та постачальника твердопаливного інструменту ЗАО “ВПТ-НН”, який з того ж року є основним постачальником цієї продукції для державного оператора російської залізничної мережі ОАО “Российские железные дороги” (РЖД). Згідно з інсайдом, на березень 2007 року Усатий також був радником президента Олімпійського комітету Росії. З 2013 до жовтня 2014 року був віцепрезидентом Союзу будівельників залізниць Росії.

У 2014 році Усатий почав політичну кар’єру у Молдові. Створив нову партію з назвою “Партія Ренато Усатого” (ПАРУС) ( “Partidul lui Renato Usatîi” (PARUS). Однак у вересні 2014 партії було відмовлено в реєстрації. Після цього Усатий того ж місяця приєднався до “Батьківщини”, що подала документи для реєстрацій того ж дня, що й “ПАРУС”.

У червні 2015 року Усатий був обраний мером міста Бєльці, у жовтні 2019 року — переобраний на цю посаду в першому турі. При цьому у жовтні 2015 року Усатий, після повернення з Росії, був затриманий співробітниками SIS в аеропорті у справі незаконного прослуховування та порушення таємниці листування. Йшлося про оприлюднення Усатим телефонних розмов між Шором та колишнім Прем’єр-міністром Молдови Володимиром Філатом / Vladimir Filat, які стосувалися, зокрема, виведення з банківської системи Молдови ~$1b. Однак за день Усатий був звільнений з-під варти судом.

Згідно з матеріалами розслідування RISE Project та Центру “Досье”, у другій половині 2015 року Управлінням президента РФ з міжрегіональних та культурних зв’язків із зарубіжними країнами, співробітники одного з відділів якого взаємодіяли з проросійськими політиками Молдови, була підготовлена біографічна довідка на Усатого. В ній, зокрема, зазначалося: “Усатий послідовно виступає за збереження тісних економічних, політичних, культурних, духовних і гуманітарних зв’язків із Росією. Готовий до конструктивної взаємодії з російською стороною”.

Автори окремо відзначали “тісні контакти” з Єпископом Бєльцьким та Фалештським Маркеллом, а також згадували виготовлення та передачу ним “з благословіння Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила” шести ікон для кожної єпархії Православної церкви Молдови. Вони повідомляли про прохання Усатого організувати йому зустріч з Кирилом “для отримання благословення на подальшу трудову діяльність у Молдові, а також обговорення питань зміцнення позицій Російської Православної Церкви у регіоні”.
Наприкінці документу автори зазначали: “Враховуючи високий моральний авторитет Російської Православної Церкви в Молдові, бажано було б благословити Р. Усатого на мерство в Бєльцях, що сприятиме зростанню як його популярності, так і проросійських настроїв у молдавському суспільстві”.

У квітні 2016 року Усатий незаконно відвідував окупований Росією Крим, де мав зустрічі з його окупаційним керівництвом. У жовтні 2016 року молдовський суд видав ордер на арешт Усатого у справі замаху на вбивство російського банкіра Германа Горбунцова, скоєного у 2012 у Лондоні. Горбунцов вижив і звинуватив у замовленні свого вбивства Усатого. Після оголошення у розшук, Усатий виїхав з Молдови до Росії.

У червні 2019 року, після зміни влади у Молдові, Усатий повернувся до країни, був заарештований, однак за кілька годин, після проведення допиту, відпущений. У грудні 2019, за словами Усатого, проти нього у Росії була порушена кримінальна справа, пов’язана з його участю у схемах Russian Laundromat.

У квітні 2020 йому заочно висунули обвинувачення в участі у злочинній організації та у вчиненні валютних операцій з переказу коштів на рахунки нерезидентів з використанням підроблених документів у особливо великих розмірах. Згідно з матеріалами справи, Усатий у 2012-2014 роках допомагав підрядникам РЖД виводити за кордон отримані від виконання держзамовлень кошти. Загальна сума виведених коштів, щодо яких висувалися звинувачення, були зменшена з 500 млнл. рублів до 170 млрд. рублів.
Згідно з інсайдом (1, 2, 3, 4, 5), Усатий дійсно фігурував у цій кримінальній справі, у певний момент був знятий з розшуку з вилученням картки з бази, однак згодом знову оголошений у розшук. У листопаді 2024 року російські медіа повідомляли, що Генпрокуратура Росії спрямувала до суду справу за звинуваченнями, пов’язаними з Russian Laundromat.
На липень 2025 року Усатий перебуває у розшуку МВС РФ.

У листопаді 2006 року Усатий отримав російське громадянство, у жовтні 2017 року — новий російський паспорт. У листопаді 2023 року він закликав Путіна скасувати його російське громадянство, однак на липень 2025 року його паспорт залишається дійсним.

Оглянувши загалом діяльність деяких гучних політичних імен Молдови, бачимо, що Росія роками інвестувала кошти для поширення свого впливу через політичних осіб суверенної Молдови. Ці особи сформували різні політичні партії, обʼєднуючи свій вплив у політичні сили.

Прихильність щодо проросійських партій серед частини населення Молдови.

Згідно з опитуваннями, станом на червень 2025 року найпопулярнішими проросійськими політичними силами Молдови були PSRM (партія соціалістів Республіки Молдова, Ігоря Додона) — 16,4% опитаних, що визначитися з вибором. Також новий політичний проєкт Ілана Шора – Політичний блок “Перемога” — 15,5%, і новий проєкт, що позиціонує себе як проєвропейський — Політичний блок “Альтернатива” (Чебан, Кіку, Ткачук) — 10,3%. Блок “Альтернатива” (10,9%) та “Наша партія” (9,3%). Це опитування не охоплювало представників молдавської діаспори(1, 2), а також мешканців окупованого Росією Придністровського регіону (1, 2). Крім того, 30% опитаних не відповіли, за кого вони голосуватимуть.

Наступне опитування, проведене наприкінці червня та на початку липня 2025 року, фіксує, що найпопулярнішими проросійськими політичними силами Молдови залишалися “соціалісти” Шора (14.9% опитаних, що визначитися з вибором), блок “Альтернатива” (9,4%), блок “Перемога” (8,9%) Додона та Політична партія “Наша партія” / Partidul politic “Partidul Nostru” (7,7%). При цьому 30,3% опитаних виборців ще не визначилися з вибором, відмовилися відповідати, чи заявили про відсутність наміру голосувати.

А потім, згідно з опитуванням, проведеним у першій половині серпня 2025 року (враховуючи з урахуванням актуальної на той момент конфігурації політичних сил, найпопулярнішою проросійською силою став Патріотичний блок, сформований PSRM, PCRM, PRIM та PVM, за який були готові проголосувати 30,1% опитаних, що визначитися з вибором. Далі — блок “Альтернатива” (10,9%) та “Наша партія” (9,3%).

Аналітики Molfar Intelligence Institute провели ґрунтовний аналіз російського впливу на Молдову, розглянувши питання, повʼязані із медійною сферою, релігійним сектором, соціальною частиною у контексті спорту та деяких проросійські політичних фігур. Кожен із цих стовпів формує відчутний російських “дах”, що нависає над Модовою, використовуючи цю незалежну країну в просуванні своїх інтересів за межі територіальної Росії. Протистояння Росії — процес складний та комплексний. Але ним нехтувати не варто.