Від ручної ретуші до ШІ: як змінювались фотофейки від XIX століття і до сьогодення

Авраам Лінкольн і Джон Калхун

Близько 130 знімків 16-го президента США Авраама Лінкольна збереглося до наших днів. Така кількість портретів — рідкість для XIX століття, проте всі вони були студійними світлинами. На них не було тієї тріумфальної пози, яка зазвичай асоціювалася з образом державного лідера.

Після вбивства Лінкольна у 1865 році виник запит на його “героїчний” образ. Оскільки світлин у подібному стилі не існувало, друкар Вільям Пейт вдався до маніпуляції: він приклеїв голову 16-го президента США до тіла іншого політика — Джона Калхуна. При цьому у них були різні політичні погляди, адже Калхун підтримував рабство, а Лінкольн був його противником. Підробка залишалася непоміченою століття.

Історичний фотофейк XIX століття, в якому голову Авраама Лінкольна поєднали з тілом іншого політика — Джона Калхуна.

Ретуш світлин Йосипа Сталіна

У СРСР редагування фотографій було частиною державної пропаганди та цензури, особливо за часів Йосипа Сталіна.

Диктатор Йосип Сталін до та після ретуші шкіри.

На знімках диктатора намагалися ідеалізувати: прибирали зморшки та сліди від віспи, робили його вищим і стрункішим.

Усі маніпуляції робили вручну: за допомогою аерографа (повітряного пензля), скальпеля, клею, фарби та ретуші на негативах. Оригінали таких світлин часто знищували.

Цим займалися відділи ретушерів у видавництвах та цензурних органах, зокрема Главліті.

Єжов, Троцький, Камєнєв: як людей стирали з історії

У Радянському Союзі “ворогів народу” не лише розстрілювали чи відправляли в ГУЛАГ, а й видаляли зі світлин. Один з найвідоміших прикладів — фото Йосипа Сталіна з наркомом внутрішніх справ СРСР Миколою Єжовим біля каналу в Москві.

Коли Єжов потрапив у немилість Сталіна, його усунули з посади наркома, замінили Лаврентієм Берією, а згодом розстріляли як ворога народу. Після цього Єжова прибрали і з фотографії, щоб стерти його зі спільної історії з “вождем”.

Фото Йосипа Сталіна з Миколою Єжовим біля каналу в Москві.

Схожа доля спіткала Лева Троцького та Лева Каменєва. На фото 1919 року, де Володимир Ленін виступав перед натовпом у Москві, обидва стояли поруч на сходах. Після того, як Троцького та Каменєва оголосили ворогами, їх вирізали зі знімка та зафарбували.

Троцького та Каменєва прибрали зі знімка поруч із Леніним.

Куди зник космонавт?

У хрущовсько-брежнєвські часи зі світлин і далі видаляли тих, хто не вписувався в офіційну історію партії.

Так сталося з харків’янином Валентином Бондаренком — наймолодшим членом першого загону космонавтів, до якого входив і Юрій Гагарін. У 1961 році він загинув за 19 днів до польоту Гагаріна в космос. Причиною стала пожежа в барокамері під час експерименту, що імітував космічні умови.

Про смерть Бондаренка офіційно не повідомляли. Перші відомості про космонавта та обставини його загибелі оприлюднили лише у 1980-х роках. Разом із тим його прибрали зі спільних фотографій.

Валентина Бондаренка прибрали з фотографії космонавтів та головного конструктора Сергія Корольова.

Фото з Гітлером без Геббельса

У 1937 році Адольф Гітлер відвідав новозбудовану віллу режисерки пропагандистських фільмів Лені Ріфеншталь у Берліні. На терасі зробили групову фотографію, на якій праворуч від Гітлера стояв міністр пропаганди Йозеф Геббельс.

Оригінальне фото 1937 року. Геббельс праворуч від Гітлера.

У світлині, яка згодом опинилася у пресі та архівах, Геббельса вже не було — його стерли аерографом. На місці міністра пропаганди залишився лише ледь помітний силует.

Відредагований знімок, з якого прибрали Йозефа Геббельса.

Достеменно не відомо, чому саме Йозефа Геббельса прибрали із фото.

Фото “духів”

Завдяки ювеліру і фотографу-аматору Вільяму Мамлеру у 1860–1870 роках в США стали популярними так звані “спіритичні фотографії” (Spirit Photography).

Знімаючи один автопортрет, Мамлер помітив на негативі напівпрозорий жіночий силует. Він заявив, що на знімку — його двоюрідна сестра, яка померла 12 років тому. Новина швидко поширилась Бостоном.

Після Громадянської війни тисячі американських родин втратили близьких, тому попит на такі знімки стрімко зростав. За один сеанс Мамлер брав 10 доларів — значну суму на той час. Тож Мамлеру платили за ілюзорну зустріч з померлими.

Часом фейки були настільки недбалі, що деяких “духів” впізнавали серед живих жителів Бостона.

Фото вдови Лінкольна з колекції Allen County Public Library, Форт-Вейн, Індіана, США.

Один з головних прийомів, який використовував Мамлер, була подвійна експозиція. Спочатку він фотографував “духа”, використовуючи старий знімок, а потім клієнта.

У 1869 році Мамлера судили за шахрайство, але виправдали через брак доказів. Його бізнес проіснував ще кілька років, а сам Мамлер помер у бідності в 1884 році.

Феї з Коттінглі та Артур Конан Дойль

16-річна Елсі Райт та 9-річна Френсіс Ґріффітс — кузини з Коттінглі, Англія. У 1917 році вони розповідали, що граються з феями біля струмка. Їм не вірили, тож дівчата вирішили “зафільмувати” фей.

Фото 1917 року. “Феї з Котінглі” і дев’ятирічна Френсіс Ґріффітс.

Елсі та Френсіс зробили п’ять фотографій, у справжність яких повірив Артур Конан Дойль — автор історій про Шерлока Голмса. Він сприяв публікації цих знімків у журналі The Strand Magazine у 1920 році.

Лише через 60 років Елсі та Френсіс зізналися, що це містифікація. Елсі малювала фей, надихнувшись ілюстраціями з дитячої книжки Princess Mary’s Gift Book. Дівчата вирізали фігурки, закріплювали їх у траві та на гілках, а потім фотографували так, щоб створити ілюзію реальної сцени.

Гігантські гусаки і люди без голів

Наприкінці XIX століття популярності набули сюрреалістичні знімки — з гігантськими тваринами, непропорційно великими предметами або людьми без голів. Окремим напрямом стала так звана “Victorian headless photography” — “вікторіанські безголові портрети”. Люди позували з власною “відрізаною” головою в руках, на тарілці або навіть так, ніби вона зависла в повітрі.

Фото 1900-х. Чоловік везе гігантську голову на візку.

Фото, на якому здається, ніби чоловік з мечем відрубав голову іншому чоловіку.

Фото, на якому здається, ніби чоловік тримає на палиці свою голову.

Для створення таких ефектів використовували різні техніки: подвійну експозицію, склеювання негативів, ручну ретуш фарбою або голкою, а також монтаж в темній кімнаті.

Листівка з гігантськими гусаками. 1900-ті роки.

У той час це сприймали як своєрідну “магію фотографії”. Подібні знімки робили для розваги.

ШІ-фотофейки: Папа Римський у пуховику

Сьогодні фото можна підробити швидше й переконливіше, ніж будь-коли раніше. Те, що раніше вимагало ретуші або студійної роботи, зараз створюється за кілька хвилин за допомогою ШІ.

Та й через соцмережі це швидко віруситься. Наприклад, фото Папи Римського Франциска у пуховику, згенероване штучним інтелектом, набрало близько 20 млн переглядів у соцмережі X.

Спочатку воно з’явилося на Reddit разом із кількома іншими варіантами, а згодом стало зрозуміло, що це фейк — зображення створили за допомогою AI-інструмента Midjourney.

Фотофейк. Папа Римський Франциск у пуховику.

ШІ зупинив рух поїздів

Минулоріч у соцмережах поширили зображення, на якому після землетрусу нібито обвалився міст Carlisle Bridge у Ланкастері. Через це Network Rail тимчасово зупинила рух поїздів і направила інженерів для перевірки інфраструктури.

Згодом BBC перевірила фото за допомогою ШІ-інструмента, який виявив ознаки генерації.

У Network Rail заявили, що подібні фейки забирають час і ресурси та створюють реальні проблеми для пасажирів.

Скріншот зі статті BBC про те, як через ШІ-зображення зупинили рух поїздів у Великій Британії.

Як перевірити, чи фото згенероване ШІ

Часом складно визначити, чи зображення згенерували за допомогою штучного інтелекту.

Втім, є кілька ознак, на які варто звертати увагу: неприродні тіні, нерівномірний шум на зображенні або “глянцевий” ефект, який часто з’являється в ШІ-генераціях.

Допомогти можуть і спеціальні сервіси. WasItAI аналізує фото і порівнює його з базами реальних і ШІ-зображень. Найкраще розпізнає оригінали, а не скріншоти. Сервіс платний, але має безкоштовну бета-версію.

Reversely.ai допомагає знайти першоджерело зображення і перевірити, чи його редагували, а також показує схожі картинки в мережі. Сервіс платний.

Ще один варіант — Which face is real. Це сервіс у форматі гри, який допомагає натренувати око на розпізнавання ШІ-облич.

Скріншот із сайту Which face is real.

Навіть сучасні інструменти не завжди точно визначають, чи фото згенероване ШІ. Вони можуть помилятися або давати різні результати.

Тому правило просте: не варто сприймати фото як доказ саме по собі. Краще перевіряти його кількома способами і не покладатися на один сервіс чи перше враження.