Як ім’я тенісистки Марти Костюк за добу принесло пабліку чотирикратний трафік

Хронологія подій

2 травня 2026 року, Мадрид. Марта Костюк виграє свій перший титул WTA 1000 у фіналі проти росіянки Мірри Андрєєвої. €1 007 165 призових, найбільша сума в кар’єрі тенісистки.

5 травня о 13:09, через три дні, у Facebook-групі на 6,6 тисячі підписників з’являється пост: Костюк передасть усю суму виграшу на ЗСУ. Марта такого не заявляла. До кінця доби пост зібрав 664 перепости, а трафік першоджерела підскочив з 200 до 800 тисяч переглядів.

Щоб зрозуміти механіку поширення фейку, аналітики Molfar Intelligence провели розслідування. Вдалося відстежити історію від першого поста до конкретної людини і розібратись, чому ця новина розлетілась так швидко.

Чому новина спрацювала

Фейк поєднав три теми, кожна з яких сама по собі вже добре «розганяється» в соцмережах: перемогу над росіянкою, рекордну суму грошей та допомогу армії. Разом вони склали готовий шаблон історії, яку хочеться поширити, не перевіряючи.

Першоджерело — паблік, який у квітні публікував спортивні новини. У травні, напередодні матчу Костюк з Андрєєвою, його стиль різко змінився: яскравіші заголовки, фрази на кшталт «знищила росіянку», агресивніший дизайн. Тематика пабліка змінилась саме перед подією, яку він потім використав.

Хвиля без першоджерела

Ми перевірили, звідки взявся фейк, і не знайшли жодної публікації, яка передувала б цьому посту. Жодне медіа не писало про «донат на ЗСУ» раніше. У TikTok не знайшлося подібних постів зі старішою датою. Новина виникла в одному пабліку і звідти розійшлась мережею.

Перша хвиля — ті самі 664 репости оригінального тексту. Друга хвиля прийшла через дев’ять годин, з новою деталлю: нібито Костюк передасть лише частину суми через свій благодійний фонд. Ця версія прожила довше — її перепостили майже 900 разів, і саме вона дозволила новині пережити перші спростування в коментарях.

Як це виглядало технічно

Ми проаналізували 27 акаунтів, які поширювали фейк, і розклали їх по типах:

• 13 фейкових акаунтів — публікують 20+ дописів щодня, переважно ШІ-генерованих і клікбейтних;
• 2 ймовірно фейкові — мають ознаки накрутки, але із вкрапленнями особистого контенту;
• 9 акаунтів реальних людей і 1 ймовірно реальний — публікують власні фото, родину, типову органічну активність;
• 2 закриті — статус не встановлено.

Тобто з 27 поширювачів 15 виявились фейковими або ботоподібними. Реальні люди становили меншість.

Поширення мало чітку структуру: пости й репости з’являлись через рівні інтервали (приблизно кожні 2–4 години), з піками в одну й ту саму хвилину (:02, :22, :52). Така регулярність вказує на заплановану публікацію за розкладом, типову для мереж акаунтів, які працюють на охоплення.

Окремо ми зафіксували випадки, коли один і той самий акаунт публікував ідентичний пост одночасно в кількох групах — ще один маркер автоматизації, а не людської активності.

При цьому фейк залишився практично виключно у Facebook. В інших соцмережах — Instagram, X, Threads, TikTok та навіть у російських VK та OK — значного поширення не було, згідно з активним моніторингом цих платформ.

Хто відповідальний за розповсюдження фейку

Слід привів до власника одного з пабліків — людини, яка веде кілька спортивних спільнот у Facebook та Instagram із сумарною аудиторією понад 250 тисяч підписників. Саме в цьому пабліку 5 травня о 13:09 з’явився перший відомий пост про “донат на ЗСУ”.

За його власними словами, весь контент пабліка робить він сам із командою. Пряму рекламу автор не продає, а монетизується через перелив підписників на суміжні канали — тобто заробляє на перенаправленні аудиторії, а не на рекламних розміщеннях.

У лютому цього ж року він продавав мережу з трьох подібних Telegram-каналів за 100 тисяч доларів. Заявлена ним же доходність каналів становить близько 5 тисяч доларів на місяць. Тобто такий паблік це працюючий медійний актив, побудований на простій механіці: гучний заголовок з переходом та подальшою монетизацією трафіку.

Коли пост почав вірусно поширюватись, власник пабліка, за його словами, зв’язався з командою Костюк і пояснив ситуацію, проте це не було правдою.

Чому ми не називаємо імен. Ні паблік, ні його власника ми свідомо не ідентифікуємо публічно. По-перше, предмет цього матеріалу — механіка, а не персона: названий у тексті ресурс отримав би додаткову впізнаваність і переходи, тобто саме те, заради чого й створювався пост. По-друге, встановлення адміністрування за відкритими даними достатнє для аналітичного висновку, але не тотожне юридично доведеному авторству. Дані передані зацікавленим сторонам; для читача важливо не хто саме, а те, що модель відтворювана.

Висновки

Вже 6 травня Марта Костюк виступила з офіційним спростуванням. До цього моменту фейк встигла побачити аудиторія, що вимірюється сотнями тисяч переглядів, і залишив по собі коментарі та публікації, які й досі існують в мережі.

Іноді це скоординована інформаційна операція, іноді — комерційний розрахунок, прагнення зібрати перегляди коштом чужої популярності. Для постраждалої сторони наслідки однакові: репутаційний ризик, втрачений час та необхідність публічно реагувати на те, чого не було сказано і зроблено.

Мережа з трьох каналів за 100 тисяч доларів і 5 тисяч доларів доходу щомісяця — це прайс на увагу користувача. У цій економіці ім’я Марти Костюк було використано як паливо. Саме воно дало можливість створити приріст трафіку.

На місці тенісистки міг опинитися будь-хто з впізнаваним прізвищем: від військового до керівника компанії. Власники пабліків, які запускають подібні схеми, розраховують на те, що ніхто не шукатиме. Питання лише в тому, чи є кому їх шукати.